Глава: 1
Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для звіщання Євангелії Божої,
яке Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писаннях,
про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового,
і об'явився Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,
що через Нього прийняли ми благодать і апостольство на послух віри через Ім'я Його між усіма народами,
між якими й ви, покликані Ісуса Христа,
усім, хто знаходиться в Римі, улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!
Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.
Бо свідок мені Бог, Якому служу духом своїм у звіщанні Євангелії Його Сина, що я безперестанно згадую про вас,
і в молитвах своїх завжди молюся, щоб воля Божа щасливо попровадила мене коли прийти до вас.
Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для зміцнення вас,
цебто потішитись разом між вами спільною вірою і вашою, і моєю.
Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я замір прийти до вас, але мені перешкоджувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших народів.
А гелленам і чужоземцям, розумним і немудрим я боржник.
Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Євангелію.
Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові.
Правда бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою.
Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою,
тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.
Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання,
бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце.
Називаючи себе мудрими, вони потуманіли,
і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів.
Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.
Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь.
Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне.
Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові.
А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне.
Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв,
обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам,
нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві.
Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.
Глава: 2
Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш.
А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке.
Чи ти думаєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, що ти втечеш від суду Божого?
Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння?
Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'явлення справедливого суду Бога,
що кожному віддасть за його вчинками:
тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, життя вічне,
а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, лютість та гнів.
Недоля та утиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та геллена,
а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та гелленові.
Бо не дивиться Бог на обличчя!
Котрі бо згрішили без Закону, без Закону й загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом.
Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть.
Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон,
що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну,
дня, коли Бог, згідно з моїм благовістям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа.
Ось ти звешся юдеєм, і спираєшся на Закона, і хвалишся Богом,
і знаєш волю Його, і розумієш, що краще, навчившись із Закону,
і маєш певність, що ти провідник для сліпих, світло для тих, хто знаходиться в темряві,
виховник нерозумним, учитель дітям, що ти маєш зразок знання й правди в Законі.
Отож, ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не красти, а сам крадеш!
Наказуючи не чинити перелюбу, чиниш перелюб! Гидуючи ідолами, чиниш святокрадство!
Ти, що хвалишся Законом, зневажаєш Бога переступом Закону!
Бо через вас зневажається Боже Ймення в поган, як написано.
Обрізання корисне, коли виконуєш Закона; а коли ти переступник Закону, то обрізання твоє стало необрізанням.
Отож, коли необрізаний зберігає постанови Закону, то чи не порахується його необрізання за обрізання?
І необрізаний з природи, виконуючи Закона, чи не осудить тебе, переступника Закону з Писанням і обрізанням?
Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі,
але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання серця духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, а від Бога.
Глава: 3
Отож, що має більшого юдей, або яка користь від обрізання?
Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були Слова Божі.
Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу?
Зовсім ні! Бож Бог правдивий, а кожна людина неправдива, як написано: Щоб був Ти виправданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися.
А коли наша неправда виставляє правду Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедливий, коли гнів виявляє? Говорю по-людському.
Зовсім ні! Бож як Бог судитиме світ?
Бо коли Божа правда через мою неправду збільшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника?
І чи не так, як нас лають, і як деякі говорять, ніби ми кажемо: Робімо зле, щоб вийшло добре? Справедливий осуд на таких!
То що ж? Маємо перевагу? Анітрохи! Бож ми перед тим довели, що юдеї й геллени усі під гріхом,
як написано: Нема праведного ані одного;
нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би,
усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного!
Гріб відкритий їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах,
уста їхні повні прокляття й гіркоти!
Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати,
руїна та злидні на їхніх дорогах,
а дороги миру вони не пізнали!
Нема страху Божого перед очима їхніми...
А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові.
Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається.
А тепер, без Закону, правда Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки.
А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає,
бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,
але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі,
що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів,
за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса.
Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри.
Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону.
Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган,
бо є один тільки Бог, що виправдає обрізання з віри й необрізання через віру.
Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закона.
Глава: 4
Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом?
Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога.
Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність.
А заплата виконавцеві не рахується з милости, але з обов'язку.
А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.
Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл:
Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.
Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха!
Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що віра залічена Авраамові в праведність.
Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!
І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,
і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.
Бо обітницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Законом, але праведністю віри.
Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця.
Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону, немає й переступу.
Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам,
як написано: Отцем багатьох народів Я поставив тебе, перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.
Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке численне буде насіння твоє!
І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу,
і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові,
і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.
Тому й залічено це йому в праведність.
Та не написано за нього одного, що залічено йому,
а за нас, залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,
що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого.
Глава: 5
Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа,
через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої.
І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість,
а терпеливість досвід, а досвід надію,
а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам.
Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих.
Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго може хто й відважиться вмерти.
А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками.
Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров'ю Його ми виправдані.
Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його.
І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього одержали ми тепер примирення.
Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили.
Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону.
Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Адама, який є образ майбутнього.
Але не такий дар благодаті, як переступ. Бо коли за переступ одного померло багато, то тим більш благодать Божа й дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро спливли на багатьох.
І дар не такий, як те, що сталось від одного, що згрішив; бо суд за один прогріх на осуд, а дар благодаті на виправдання від багатьох прогріхів.
Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведности, запанують у житті через одного Ісуса Христа.
Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей.
Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними.
Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх, там зарясніла благодать,
щоб, як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим.