Святе Письмо
Євангеліє від Луки

1

Глава: 1

Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами,
як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова,
тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле,
щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.
За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй Єлисавета.
І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні.
А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були.
І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом,
за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити.
Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору.
І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника.
І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав.
А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван.

І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться.
Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.
І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога.
І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа.
І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку...
А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.
І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!
А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі.
Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий...
І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого.
А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!
А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет,
до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія.
І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!
Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.
А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!
І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.
А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...
І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!
А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
Бо для Бога нема неможливої жадної речі!
А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.
І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.
Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!
І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!
Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!
А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,
бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,
і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!

Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!
Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,
як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!
І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.
А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.
І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.
І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.
І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!
А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям!
І кивали до батька його, як хотів би назвати його?
Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.
І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все...
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.
Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,
як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,
що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,
щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,
щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!
А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем.

Глава: 2

І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю.
Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.
І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового,
щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.
І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.
І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них...
А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою.
Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим...
Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.
Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме.
І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!
І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь.

І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала.
А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено.
І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили...
А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм.
Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався.
А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом,
як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу,
і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят.
І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним,
тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром,
бо побачили очі мої Спасіння Твоє,
яке Ти приготував перед всіма народами,
Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!

І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене.
А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання,
і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!
Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування,
удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами.
І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав.
А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала.
А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли.
Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того.
Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими.
Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх.
Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе...
А Він їм відказав: Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?
Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив.
І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці.
А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.

Глава: 3

У п'ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод, а Пилип, його брат, був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської, за тетрарха Лісанія в Авіліні,
за первосвящеників Анни й Кайяфи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія.
І він перейшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрищення покаяння для прощення гріхів,
як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!
Нехай кожна долина наповниться, гора ж кожна та пригорок знизиться, що нерівне, нехай випростовується, а дороги вибоїсті стануть гладенькі,
і кожна людина побачить Боже спасіння!
А Іван говорив до людей, хто приходив, христитися в нього: Роде зміїний, хто навчив вас тікати від гніву майбутнього?
Отож, учиніть гідний плід покаяння. І не починайте казати в собі: Маємо батька Авраама. Бо кажу вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння.
Бо вже он до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та до огню буде вкинене.
А люди питали його й говорили: Що ж нам робити?
І сказав він у відповідь їм: У кого дві сорочці, нехай дасть немаючому; а хто має поживу, нехай робить так само.
І приходили й митники, щоб христитись від нього, і питали його: Учителю, що ми маємо робити?
А він їм казав: Не стягайте нічого над те, що вам звелено.
Питали ж його й вояки й говорили: А нам що робити? І він їм відповів: Нікого не кривдьте, ані не оскаржайте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю.

Коли ж усі люди чекали, і в серцях своїх думали всі про Івана, чи то він не Христос,
Іван відповідав усім, кажучи: Я хрищу вас водою, але йде ось Потужніший за мене, що Йому розв'язати ремінця від Його взуття я негідний, Він христитиме вас Святим Духом й огнем!
У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю збере до засіків Своїх, а полову попалить ув огні невгасимім.
Тож багато навчав він і іншого, звіщаючи Добру Новину народові.
А Ірод тетрарх, що Іван докоряв йому за Іродіяду, дружину брата свого, і за все зло, яке заподіяв був Ірод,
до всього додав іще й те, що Івана замкнув до в'язниці.
І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо,
і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!
А Сам Ісус, розпочинаючи, мав років із тридцять, бувши, як думано, сином Йосипа, Ілія,
сина Маттатового, сина Левіїного, сина Мелхіїного, сина Яннаєвого, сина Йосипового,
сина Маттатієвого, сина Амосова, сина Наумового, сина Еслієвого, сина Наггеєвого,
сина Маатового, сина Маттатієвого, сина Семенієвого, сина Йосихового, сина Йодаєвого,
сина Йоананового, сина Рисаєвого, сина Зоровавелевого, сина Салатіїлового, сина Нирієвого,
сина Мелхієвого, сина Аддієвого, сина Косамового, сина Елмадамового, сина Ірового,
сина Ісуєвого, сина Еліезерового, сина Йоримового, сина Маттатієвого, сина Левієвого,
сина Семенового, сина Юдиного, сина Йосипового, сина Йонамового, сина Еліякимового,
сина Мелеаєвого, сина Меннаєвого, сина Маттатаєвого, сина Натамового, сина Давидового,
сина Єссеєвого, сина Йовидового, сина Воозового, сина Салаєвого, сина Наассонового,
сина Амінадавого, сина Адмінієвого, сина Арнієвого, сина Есромового, сина Фаресового, сина Юдиного,
сина Яковлевого, сина Ісакового, сина Авраамового, сина Тариного, сина Нахорового,
сина Серухового, сина Рагавового, сина Фалекового, сина Еверового, сина Салиного,
сина Каїнамового, сина Арфаксадового, сина Симового, сина Ноєвого, сина Ламехового,
сина Матусалового, сина Енохового, сина Яретового, сина Малелеїлового, сина Каїнамового,
сина Еносового, сина Ситового, сина Адамового, Сином Божим.

Глава: 4

А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на пустиню Його попровадив.
Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів.
І диявол до Нього сказав: Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став!
А Ісус відповів йому: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!
І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі.
І диявол сказав Йому: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її.
Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє!
І промовив Ісус йому в відповідь: Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!
І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й каже Йому: Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу!
Бо написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли!
і: Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!
А Ісус відказав йому в відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога свого!
І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу.
А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього рознеслась по всій тій країні.
І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його славили.
І прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати.
І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:
На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених,
щоб проповідувати рік Господнього змилування.

І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього.
І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!
І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів?
Він же промовив до них: Ви Мені конче скажете приказку: Лікарю, уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося чули ми у Капернаумі.
І сказав Він: Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй.
Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,
а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки.
І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина.
І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом.
І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його...
Але Він перейшов серед них, і віддалився.
І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах.
І дивувались науці Його, бо слово Його було владне.
І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом:
Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий...
А Ісус заборонив йому, кажучи: Замовчи, і вийди з нього! І, кинувши демон того насередину, вийшов із нього, нічого йому не пошкодивши.
І всіх жах обгорнув, і питали вони один одного, кажучи: Що то за наука, що духам нечистим наказує з владою й силою, і виходять вони?...
І неслася чутка про Нього по всіх місцях краю.
А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Симона. Теща ж Симонова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його.
І, ставши над нею, Він заборонив тій гарячці, і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуговувала.
Коли ж сонце заходило, то всі, хто мав яких хворих на різні недуги, до Нього приводили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, та їх уздоровляв.
Із багатьох же виходили й демони, кричачи та говорячи: Ти Син Божий! Та Він їм забороняв, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він.
Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відходив.
Він же промовив до них: І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, бо на те Мене послано.
І Він проповідував по синагогах Галілеї.

Глава: 5

І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського.
І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода.
І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна.
А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід.
А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода.
А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись...
І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати.
А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!
Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був,
також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей!
І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним.
А як Він перебував в одному з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, Ти можеш очистити мене!
А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, будь чистий! І зараз із нього проказа зійшла...
І звелів Він йому не казати нікому про це. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, як Мойсей наказав, на свідчення їм.
А чутка про Нього ще більше пішла, і багато народу приходило слухати та вздоровлятись від Нього з недугів своїх.
Він же відходив на місце самотнє й молився.
І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх,
і ось люди на ложі принесли чоловіка, що розслаблений був, і намагалися внести його, і перед Ним покласти.

Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса.
І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!
А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?...
Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших?
Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи?
Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога.
І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони. І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!...
Після цього ж Він вийшов, і побачив митника, на ймення Левія, що сидів на митниці, та й промовив йому: Іди за Мною!
І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним.
І справив Левій у своїм домі велику гостину для Нього. І був натовп великий митників й інших, що сиділи з Ним при столі.
Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п'єте?
А Ісус відповів і промовив до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі.

Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних.
Вони ж відказали до Нього: Чому учні Іванові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють?
Ісус же промовив до них: Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий?
Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть тих днів...
Розповів же і приказку їм: Ніхто латки з одежі нової в одежу стару не вставляє, а то подере й нову, а латка з нової старій не надасться.
І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино молоде бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть.
Але треба вливати вино молоде до нових бурдюків.
І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: Старе ліпше!

Глава: 6

І сталось, як Він переходив ланами, у суботу, Його учні зривали колосся та їли, розтерши руками.
А деякі з фарисеїв сказали: Нащо робите те, чого не годиться робити в суботу?
І промовив Ісус їм у відповідь: Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголоднів, також ті, хто був із ним?
Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби показні, яких їсти не можна було, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним?
І сказав Він до них: Син Людський Господь і суботі!
І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знаходився там чоловік, що правиця йому була всохла.
А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоровить, щоб знайти проти Нього оскарження.
А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: Підведися, і стань посередині! Той підвівся і став.
Ісус же промовив до них: Запитаю Я вас: Що годиться в суботу робити добре, чи робити лихе, душу спасти, чи згубити?
І, позирнувши на всіх них, сказав чоловікові: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала здорова!
А вони переповнились лютістю, і один з одним змовлялись, що робити з Ісусом?...
І сталось, що часу того Він вийшов на гору молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога.
А коли настав день, покликав Він учнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьох, яких і апостолами Він назвав:
Симона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломія,
Матвія й Хому, Якова Алфієвого й Симона, званого Зилотом,
Юду Якового, й Юду Іскаріотського, що й зрадником став.

Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також натовп густий Його учнів, і безліч людей з усієї Юдеї та з Єрусалиму, і з приморського Тиру й Сидону,
що посходилися, щоб послухати Його та вздоровитися із недугів своїх, також ті, хто від духів нечистих страждав, і вони вздоровлялися.
Увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього, бо від Нього виходила сила, і всіх вздоровляла.
А Він, звівши очі на учнів Своїх, говорив: Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше.
Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви.
Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім'я ваше за Людського Сина.
Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні.
Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте.
Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати.
Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!
А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас.
Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить.
Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки.
І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай.
І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.
А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.
І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.
А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж.
Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!

Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!
Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам.
Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам.
Розповів також приказку їм: Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть?
Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його.
Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?
Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого!
Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий.
Кожне ж дерево з плоду свого пізнається. Не збирають бо фіґ із тернини, винограду ж на глоду не рвуть.
Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!
Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю?
Скажу вам, до кого подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх:
Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода кинулася на той дім, та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був!
А хто слухає та не виконує, той подібний тому чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І наперла на нього ріка, і зараз упав він, і велика була того дому руїна!