Святе Письмо
Евангеліє від Івана

1

Глава: 1

Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.
Воно в Бога було споконвіку.
Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.
І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.
А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його.
Був один чоловік, що від Бога був посланий, йому ймення Іван.
Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього.
Він тим Світлом не був, але свідчити мав він про Світло.
Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ.
Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його.
До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його.
А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його,
що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога.
І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.
Іван свідчить про Нього, і кликав, говорячи: Це був Той, що про Нього казав я: Той, Хто прийде за мною, існував передо мною, бо був перше, ніж я.
А з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать.
Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з'явилися через Ісуса Христа.
Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був.
А це ось свідоцтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: Хто ти такий?
І він визнав, і не зрікся, а визнав: Я не Христос.
І запитали його: А хто ж? Чи Ілля? І відказує: Ні! Чи пророк? І дав відповідь: Ні!
Сказали ж йому: Хто ж ти такий? щоб дати відповідь тим, хто послав нас. Що ти кажеш про себе самого?
Відказав: Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню, як Ісая пророк заповів.
Посланці ж із фарисеїв були.
І вони запитали його та сказали йому: Для чого ж ти христиш, коли ти не Христос, ні Ілля, ні пророк?
Відповів їм Іван, промовляючи: Я водою хрищу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте.
Він Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв'язати ремінця від узуття Його я негідний.
Це в Віфанії діялося, на тім боці Йордану, де христив був Іван.
Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!
Це Той, що про Нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я.
І не знав я Його; та для того прийшов я, христивши водою, щоб Ізраїлеві Він з'явився.
І свідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому.
І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто христитиме Духом Святим.
І я бачив, і засвідчив, що Він Божий Син!
Наступного дня стояв знову Іван та двоє з учнів його.
І, поглянувши на Ісуса, що проходив, Він сказав: Ото Агнець Божий!
І почули два учні, як він говорив, та й пішли за Ісусом.
А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: Чого ви шукаєте? А вони відказали Йому: Равві перекладене це визначає: Учителю, де Ти живеш?
Він говорить до них: Ходіть і побачте! Ті пішли та й побачили, де Він жив, і в Нього той день перебули. Було ж коло години десятої.
А один із тих двох, що чули від Івана та йшли вслід за Ним, був Андрій, брат Симона Петра.
Він знайшов перше Симона, брата свого, та й говорить до нього: Знайшли ми Месію, що визначає: Христос.
І привів він його до Ісуса. На нього ж споглянувши, промовив Ісус: Ти Симон, син Йонин; будеш званий ти Кифа, що визначає: скеля.
Наступного дня захотів Він піти в Галілею. І знайшов Він Пилипа та й каже йому: Іди за Мною!
А Пилип із Віфсаїди походив, із міста Андрія й Петра.
Пилип Нафанаїла знаходить та й каже йому: Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Законі й Пророки, Ісуса, сина Йосипового, із Назарету.
І сказав йому Нафанаїл: Та хіба ж може бути з Назарету що добре? Пилип йому каже: Прийди та побач.
Ісус, угледівши Нафанаїла, що до Нього йде, говорить про нього: Ото справді ізраїльтянин, що немає в нім підступу!
Говорить Йому Нафанаїл: Звідки знаєш мене? Ісус відповів і до нього сказав: Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фіґовим деревом був ти.
Відповів Йому Нафанаїл: Учителю, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлів!
Ісус відповів і до нього сказав: Через те віриш ти, що сказав Я тобі, що під фіґовим деревом бачив тебе? Більш від цього побачиш!
І Він каже йому: Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Анголів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються.

Глава: 2

А третього дня весілля справляли в Кані Галілейській, і була там Ісусова мати.
На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його.
Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: Не мають вина!
Ісус же відказує їй: Що тобі, жоно, до Мене? Не прийшла ще година Моя!
А мати Його до слуг каже: Зробіть усе те, що Він вам скаже!
Було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали.
Ісус каже до слуг: Наповніть водою посудини. І їх поналивали вщерть.
І Він каже до них: Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости. І занесли.
Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали, то староста кличе тоді молодого
та й каже йому: Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг...
Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській, і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його.
Після цього відправивсь Він Сам, і мати Його, і брати Його, і Його учні до Капернауму, і там перебули небагато днів.
А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус.
І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники.
І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи.
І сказав продавцям голубів: Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!
Тоді учні Його згадали, що написано: Ревність до дому Твого з'їдає Мене!
І обізвались юдеї й сказали Йому: Яке нам знамено покажеш, що Ти можеш робити таке?
Ісус відповів і промовив до них: Зруйнуйте цей храм, і за три дні Я поставлю його!
Відказали ж юдеї: Сорок шість літ будувався цей храм, а Ти за три дні поставиш його?
А Він говорив про храм тіла Свого.
Коли ж Він із мертвих воскрес, то учні Його згадали, що Він говорив це, і ввірували в Писання та в слово, що сказав був Ісус.
А як в Єрусалимі Він був у свято Пасхи, то багато-хто ввірували в Його Ймення, побачивши чуда Його, що чинив.
Але Сам Ісус їм не звірявся, бо Сам знав усіх,
і потреби не мав, щоб хто свідчив Йому про людину, бо знав Сам, що в людині було.

Глава: 3

Був один чоловік із фарисеїв Никодим на ім'я, начальник юдейський.
Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде.
Ісус відповів і до нього сказав: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства.
Никодим Йому каже: Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись?
Ісус відповів: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.
Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух.
Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: Вам необхідно родитись згори.
Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений.
Відповів Никодим і до Нього сказав: Як це статися може?
Ісус відповів і до нього сказав: Ти учитель ізраїльський, то чи ж цього не знаєш?
Поправді, поправді кажу Я тобі: Ми говоримо те, що ми знаємо, а свідчимо про те, що ми бачили, але свідчення нашого ви не приймаєте.
Коли Я говорив вам про земне, та не вірите ви, то як же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне?
І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі.
І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський,
щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя.
Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.
Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся.
Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого.
Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки!
Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його.
А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони.
По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там проживав та христив.
А Іван теж христив в Еноні поблизу Салиму, бо було там багато води; і приходили люди й христились,
бо Іван до в'язниці не був ще посаджений.
І зчинилось змагання Іванових учнів з юдеями про очищення.
І прийшли до Івана вони та й сказали йому: Учителю, Той, Хто був із тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ото христить і Він, і до Нього всі йдуть.
Іван відповів і сказав: Людина нічого приймати не може, як їй з неба не дасться.
Ви самі мені свідчите, що я говорив: я не Христос, але посланий я перед Ним.
Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась!
Він має рости, я ж маліти.
Хто зверху приходить, Той над усіма. Хто походить із землі, то той земний, і говорить поземному. Хто приходить із неба, Той над усіма,
і що бачив і чув, те Він свідчить, та свідоцтва Його не приймає ніхто.
Хто ж прийняв свідоцтво Його, той ствердив тим, що Бог правдивий.
Бо Кого Бог послав, Той Божі слова промовляє, бо Духа дає Бог без міри.
Отець любить Сина, і дав усе в Його руку.
Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває.

Глава: 4

Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.
І потрібно було Самарію Йому переходити.
Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.
Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!
Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.
Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.
Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.
Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?
Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?
Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.
А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.
Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.
Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.
Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.
Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.
Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.
Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.
Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.
Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.
Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.
Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.
Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...
І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?
Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:
Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?
І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.
Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!
А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.
Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?
Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.
Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!
А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.
Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.
Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.
З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!
А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!
Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.
А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.
Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!
Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!
Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.
А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.
А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.
Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.
Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

Глава: 5

Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.
А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п'ять ґанків.
У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено.
Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу.
А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим.
Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути здоровим?
Відповів Йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить.
Говорить до нього Ісус: Уставай, візьми ложе своє та й ходи!
І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив. Того ж дня субота була,
тому то сказали юдеї вздоровленому: Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого.
А він відповів їм: Хто мене вздоровив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє та й ходи.
А вони запитали його: Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє та й ходи?
Та не знав уздоровлений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від народу, що був на тім місці.
Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!
Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус.
І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.
А Ісус відповів їм: Отець Мій працює аж досі, працюю і Я.
І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним.
Відповів же Ісус і сказав їм: Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить.
Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались.
Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові,
щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його.
Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.
Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.
Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.
І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син.
Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують,
і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду.
Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
Коли свідчу про Себе Я Сам, то свідоцтво Моє неправдиве.
Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідоцтво, яким свідчить про Мене.
Ви послали були до Івана, і він свідчив про правду.
Та Я не від людини свідоцтва приймаю, але це говорю, щоб були ви спасені.
Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли потішитись світлом його.
Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню, самі свідчать про Мене, що Отець Мене послав!
Та й Отець, що послав Мене, Сам засвідчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніколи, ані виду Його не бачили.
Навіть слова Його ви не маєте, щоб у вас перебувало, бо не вірите в Того, Кого Він послав.
Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!
Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.
Від людей не приймаю Я слави,
але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.
Я прийшов у Ймення Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж прийде інший у ймення своє, того приймете ви.
Як ви можете вірувати, коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не прагнете ви?
Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, є, хто вас винуватити буде, Мойсей, що на нього надієтесь ви!
Коли б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.
Якщо писанням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?