Колись да був у Києві якийсь князь (лицар), і був коло Києва змій. Кожного ранку посилали йому дань: давали йому молодого хлопця або дівчину. Прийшла черга і на дочку самого князя. От і той послав її. Дочка була вельми красива і так прилестилась до того змія, що змій полюбив її. Раз питається вона його: "Чи є, - каже, - такий у світі чоловік, щоб тебе подужав?" А змій їй і каже: "Є, тільки такий у Києві живе над Дніпром; він як затопить хату, то дим аж під небесами стелиться. Той мене може перемогти; бо я який сильний, а він сильніший. Як вийде він на Дніпро мочити кожу, то не одну несе, а дванадцять, вкине їх у Дніпро, то я вчеплюсь на них, а він не тільки ті кожі, а ще й мене трохи на берег не витягне". Взяла собі те князівна на думку, як би їй вісточку до отця подати і на волю до нього достатись. А був у неї голубок - вона згодувала його за щасливої години, ще як у Києві була. Що ж вона придумала? Храп! - і написала письмо до отця: "Оттак і так, - каже, - у вас, батюшка, є у Києві чоловік на ім'я Кирило Кожум'яка; пошліть ви до нього старих людей з просьбою, чи не захоче він з змієм побиться і мене нещасну з неволі визволить; та просіть добре, батюшка, не принуждайте, щоб не обідився. Я за вас і за його буду богу молиться". Да й прив'язала письмо під крильцем свого голубка да й випустила його. Голубок і прилетів додому. А діти саме бігали по подвір'ю і побачили голубка, і кажуть:
"Папенька! Он-де голубок од сестриці прилетів". Князь той перш зрадів, а послі подумав да й засумував: "І це ж уже проклятий ірод згубив мою дочку". А далі приманив до себе голубка да дивиться, аж під крилом записка. Він за карточку, читає, аж дочка пише: так і так... От і призвав свою старшину і питає: "Чи є такий чоловік, щоб переміг змія і де живе він?" От і сказали йому: "Є такий, Кирило, що кожі мне над Дніпром". "Як же б до нього приступити, щоб послухав і не обідився?" Порадившись, послали самих старшин з дорогими подарунками. От і приходять вони до його хати, одчинили помалу із страхом двері, дивляться - аж сидить сам Кожум'яка до них спиною, мне руками дванадцять кож; тільки видно, як коливає великою білою бородою. От один кашлянув, Кожум'яка обернувся, а дванадцять кож тільки трісь! Кожум'яка перелякався і кожі порвав, обернувшись зразу. Старшина йому поклонилась і каже: "Оттак і так, прислав до тебе князь з просьбою". А Кожум'яка і не дивиться, і не слухає - розсердився, що через них дванадцять кож порвав. Вони знов давай його просить, і на коліна стали - нічого не помагає, і пішли вони, повісивши голови. Що ж тепер робить? Розпитавшись добре, як все діло було, каже князь: "Чи не послати знов, молодших до нього?" От і молодші пішли - нічого не вдіяли. Кожум'яка наче й не слухає. Аж послі схаменулись і послали до нього малих дітей. Ті як почали просить, як стали навколішки да як заплакали, то й сам Кожум'яка не витерпів і заплакав: "Ну, - каже, - це ж уже для вас я роблю", - і пішов до князя. "Ну, - каже, - добре, приготовте ж для мене дванадцять бочок смоли і дванадцять повісом конопель".

Обмотався коноплями, обсмолився смолою добре і, взявши булаву, - а в тій булаві було, може, пудів десять, - приходить до змія. "Нащо, Кирило, - питається змій, - ти прийшов: битися чи миритися?"

"Де вже, щоб миритися! Биться з тобою, іродом", - каже Кожум'яка. От почали вони биться, що аж земля гуде. Як розбіжиться змій да схопить зубами за Кирила, да так кусок смоли і вирве; а він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. А змій уже, як огонь, горить, - так йому жарко, і поки збігає він до Дніпра, щоб напиться і вскочить у воду, Кожум'яка уже й обсмолився і обмазався. І знов вискакує з води проклятий ірод і що розженеться проти Кожум'яки, - він його булавою тільки луп; що розженеться, то все його булавою і по голові, і де попало. Бились-бились, аж курить. Уже й вечоріє, а вони все б'ються; уже й місяць засвітив» так тоді кончив Кожум'яка: таки доказав і убив чортяку, і визволив князівну. Князь уже не знав, де його посадить, нагородив його. От і після того вже й почали зваться Кожум'яки од Кирила Кожум'яки. Що ж потім зробив він із змієм? Е, Кожум'яка зробив трохи нерозумно, бо взяв його спалив і пустив по вітру попіл. Так із нього - вся тая погань: мошки, комарі і все таке... А якби він взяв да закопав той попіл в землю, то нічого б не було цього.