EX ORIENTE LUX*

Присвята Правобережжю

Громи... а може, й не громи?
...Вози у північ брукували
і з'їхали на грунт м'який...
Навіяв вітер тишу...
...тишу.
І гаснуть блискавиці.
Заколоратурила кольорами веселка,
закрапала —
рудий,
фіолетовий,
синій.
І от земля відчула
теплінь крокуючого ранку,
Як в річці воду в дощ...
Зі сходу
...кучугури кучугурили там
зі сходу —
струмкує дим.
Зі сходу горлиця летить —
на зяб!
Затріпотіла крилами
на зяб!
А я, прозірний, вийшов на Полтавську
та на Велику Могилу
І:
— Е-гей!
— Сюди!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Над країною, над пшеничною
жовтоцвітною, голубиною
піднялись списи
димарів.
Та й зашуміла зелена туга —
заметушилася.
Пішли по луках перегуки,
полинула луна
Аж до самого далекого млина
полинула луна.
А з Криворізького
та Донецького
на степи, на поля Запорізькії
голоси-гудки, ніби повінь нот,
та скликали світ під своє шатро.
Чуєш, Дніпре! —
...На сході в сум вплелося світло,
вплелося світло — в сум.
...Коса
Зі сходу
...кучугури кучугурили там
Зі сходу
дим!
...Клаптиками, струмочками
по голубих полях, знадхмарні
забутим спогадом доби архейської
(період гнейсів)
клаптиками, струмочками...
Зі сходу
дим.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Ми стали на грунт,
на грунт індустрії-комуни
(А ви?)
І нас ніхто не переможе.
Ми захлинули простір,
і подих вітру (зі сходу вітру)
погладив нам долоні.
(А вам?..
Ах, бризни, кров,
бо ми є ви із іншим змістом!)
Так знайте —
біля жердин горить мета,
як діамант в гущавині темряви.
Тримаймо стяг міцніш
індустрії-комуни!
Не проза це, а пісня відродження!
Нас не сотні, а мільйони
шукають вищих берегів
цивілізацій
в різноманітних переливах
сопілок різних.
Тримайте стяг міцніш
індустрії-комуни!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І зашумів у лісі потяг...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
То перший був.
...Галюциную я чи ні?
Зі сходу
...кучугури кучугурили там
Зі сходу
струмкує
дим!



ТІНІ

В серпанках вечори проходять біля вікон,
За пічкою квилить сіренький смуток.
...Сьогодні дико...
...Тіні, падають тіні.
Свист нагая Тьєра,
Хлопці! Скоріш на коні!
Коні!
Коні!
Коні!
Жах.
Зав'юшилось обличчя кров'ю
...на ярмарці колись.
Чого ж ти, ніч, не сплянтувала брови?
Чого?

Темно, в голубих проваллях мряка.
Я казками снити захотів,
а небо найнялось напевне плакать...
Старчихою — торбинка з сухарем,
із зморшками турботи на чолі
звернула доля на тернисту путь,
А там,
а там
уже ідуть,
ідуть,
ідуть.
Куди?
Інтимно так колись припливи і відпливи -
плескалися моря... ой, човен мій — нірець!
Тоді пурпурила і розлилася повінь.
...Тіні, падають тіні.
Свист нагая Тьєра
Хлопці! Скоріш на коні!
Коні!
Коні!
Коні!
Жах.



НА ВЕРХІВ'Я

Греби, весляре, на верхів'я!
Король-весляре, на верхів'я!
В люстерці гроз
в люстерці снів
в люстерці гроз безмежних,
Король-весляре, гей, блисни
в люстерці гроз безмежних.
Ой, покотись надхмарним рокотом
що буйний грім.
Загогочи скаженим рокотом
що буйний грім.
Та закувала чуйна хмара
й заплакали дощі,
пішли отари —
попливли,
а потім сипалась вода.
Невже вгамує шквал
шалений подих-бій вітрів,
коли тендітна пані-тиша
за ними йде?
Греби ж, весляре, вище, вище,
І з тріском бунт! і з тріском стріл!
І знову зорі — в метеори
— Так на землі працюйте вік...